Журнал «Вісник податкової служби України»
Передплатні індекси – 22599 (укр.), 22600 (рос.)
Е-mail: mail@visnuk.com.ua
Тел.: (044) 501-06-43
http://www.visnuk.com.ua

Роз'яснення до Закону України
«Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»

Роз'яснення до статті 1 «Платники податку»



У ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 р. № 1963-XII (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 1963-XII) важливе значення мають формулювання термінів «зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством», «перша реєстрація в Україні» та «власні транспортні засоби».

Відповідно до цієї статті платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є іноземні юридичні особи, а також юридичні особи та громадяни України. При цьому з них сплачують податок лише ті, які відповідають всім наведеним нижче умовам:

мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством транспортні засоби1;

(1 Державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і за необхідності дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.)




ці транспортні засоби перебувають у власності;

відповідно до ст. 2 Закону № 1963-XII ці транспортні засоби є об'єктами оподаткування.

Правові основи державної реєстрації транспортних засобів в Україні

1. В Україні підлягають оподаткуванню наземні та водні транспортні засоби

Для наземного транспорту основні правові та соціальні принципи організації дорожнього руху, організації та експлуатації автомобільного транспорту визначаються законами «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III (зі змінами та доповненнями) та «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 3353-XII).

Відповідно до Закону № 3353-XII (ст. 34) державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби всіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються підрозділами Державтоінспекції МВС України, а їх порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 р. № 1388 (зі змінами та доповненнями, за текстом – Правила № 1388). Правила проведення технічного огляду колісних транспортних засобів, зареєстрованих підрозділами Державтоінспекції, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 р. № 606.

Для автоматизованого обліку зареєстрованих транспортних засобів та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Державтоінспекція МВС України.

Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів Збройних Сил України, житлово-комунального господарства, а також тих, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, здійснюють:

транспортних засобів, які належать військовим частинам, об'єднанням чи організаціям, що входять до складу Збройних Сил України, – уповноважений орган Міноборони України;

великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів – уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Порядок реєстрації та обліку транспортних засобів, що здійснюється Державним комітетом по нагляду за охороною праці, затверджено наказом Держнаглядохоронпраці від 01.07.2004 р. № 163 (зареєстровано в Мін'юсті України 15.07.2004 р. за № 888/9487, за текстом – Правила № 163));

трамваїв і тролейбусів – уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;

перегонових і спортивних транспортних засобів – уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань спорту;

тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів – уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики (Порядок реєстрації та обліку транспортних засобів, що здійснюється органами Держтехнагляду, затверджено наказом Мінагрополітики України від 11.06.2004 р. (зареєстровано в Мін'юсті України 23.06.2004 р. за № 772/9371, зі змінами та доповненнями, за текстом – Правила № 221)).

Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України. Для ведення відомчого обліку зареєстрованих транспортних засобів відповідними органами, якими вони зареєстровані, створюються уніфіковані автоматизовані електронно-облікові системи.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Щодо водних транспортних засобів, то порядок їх обліку та реєстрації здійснюється відповідно до Кодексу торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р. № 176/95-ВР (зі змінами та доповненнями, за текстом – Кодекс торговельного мореплавства) у порядку, який розроблено на виконання ст. 26 зазначеного Кодексу та затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України» від 26.09.1997 р. (зі змінами та доповненнями, за текстом – Порядок № 1069).

Відповідно до чинного порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України загальне керівництво та контроль за реєстрацією і веденням обліку суден в Україні здійснює Інспекція Головного державного реєстратора флоту (далі – Інспекція), яка входить до сфери управління Мінтрансзв'язку України.

Керівництво та контроль за реєстрацією і веденням обліку риболовних суден здійснюється Держкомрибгоспом.

Державну реєстрацію суден в Україні (крім військових кораблів та суден, катерів, шлюпок та інших плавучих засобів, які належать будь-якому судну, спортивних суден, перелік видів яких затверджено Мінсім'ямолодьспорт України за погодженням з Мінтрансзв'язку України, та веслових суден, що використовуються без двигуна, довжиною до 2,5 м) згідно з Порядком № 1069 здійснюють:

морських суден – капітани морських портів;

річкових суден та суден, що не підлягають нагляду класифікаційним товариством, – Інспекція;

риболовних суден, що не підлягають нагляду класифікаційним товариством, – Держкомрибгосп, які є органами державної реєстрації. Реєстрація торговельних суден здійснюється в морських портах, перелік яких визначається Мінтрансзв'язку України. Реєстрація риболовних суден, що підлягають нагляду класифікаційним товариством, здійснюється в будь-якому морському рибному порту.

Реєстрація судна в Україні полягає у внесенні відомостей про нього до Державного суднового реєстру України або Суднової книги України та отриманні цим судном свідоцтва про право плавання під Державним прапором України.

Включення морських торговельних суден до Державного суднового реєстру України здійснюється виключно капітанами морських портів за погодженням з Інспекцією, а риболовних суден – за погодженням з Держкомрибгоспом та Інспекцією.

Внесення річкових суден до Державного суднового реєстру України здійснюється безпосередньо Інспекцією.

Реєстрації у Державному судновому реєстрі України підлягають:

а) пасажирські, наливні судна, судна, призначені для перевезень небезпечних вантажів, а також буксири незалежно від потужності головних двигунів і валової місткості;

б) самохідні судна, у тому числі риболовні, не зазначені в п. «а», з потужністю головних двигунів 55 кВт і більше;

в) судна, не зазначені в пунктах «а» і «б», валовою місткістю 80 одиниць і більше.

Реєстрація торговельних суден у Судновій книзі України здійснюється капітанами морських портів, Інспекцією, а риболовних суден – Укрдержрибгоспом та капітанами морських рибних портів.

У Судновій книзі України реєстрації підлягають інші судна, не описані вище.

2. Транспортні засоби перебувають у власності

Під терміном «власні транспортні засоби», який вживається у ст. 1 Закону № 1963-XII, розуміють транспортні засоби, що належать юридичним і фізичним особам на підставі права власності, а юридичним особам державної форми власності – на підставі права господарського відання або права оперативного управління.

Відповідно до цієї статті будь-яка особа, що має транспорті засоби, які не є її власністю, наприклад, вони отримані нею в оренду, вважається орендарем і за повноту та своєчасність сплати податку ніякої відповідальності не несе, а платником податку є орендодавець, який несе відповідальність згідно з угодою оренди.

Наземний або водний транспортний засіб реєструється за письмовою заявою власника на підставі документів, які підтверджують правомірність його придбання або право власності.

Такими документами, що підтверджують право на власність транспортного засобу, зокрема, можуть бути:

довідки-рахунки, видані суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби;

договори купівлі-продажу, міни, дарування, в тому числі угоди, укладені на товарних біржах, та інші посвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортний засіб;

свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, доручення та інші документи, посвідчені або видані в установленому порядку;

договори лізингу та застави майна, акти приймання-передачі, видані підприємством-виробником або підприємствами, які переобладнали транспортний засіб;

квитанції до прибуткового касового ордера, накладні, приймально-здавальні акти, видані підприємством, організацією або установою, платіжні доручення, квитанції банку;

рішення уповноваженого органу про відчуження транспортного засобу; акт технічного огляду; документи, що підтверджують реалізацію на аукціоні (для державної і комунальної власності); нотаріально посвідчені угоди;

реєстраційні свідоцтва з позначкою про зняття з обліку за місцем попередньої реєстрації для транспортних засобів, що були в експлуатації;

копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичної чи фізичної особи, яка визнається власником транспортного засобу, його марки, моделі, року випуску, а також ідентифікаційних номерів вузлів та агрегатів;

довідка органу соціального захисту населення, який виділив автомобіль або мотоколяску;

посвідчення митного органу про реєстрацію транспортного засобу або його вузлів і агрегатів, що мають ідентифікаційні номери, в підрозділах ДАІ – для фізичних осіб, вантажна митна декларація – для юридичних осіб або належним чином оформлені довідка-рахунок та вантажна митна декларація (засвідчена митним органом копія) – для фізичних та юридичних осіб.

Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з позначкою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. Відчуження, передача власником придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, не проводяться.

Роз'яснення до статті 2 «Об'єкти оподаткування»

Об'єкти оподаткування відповідно до ст. 2 Закону № 1963-XII визначаються згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТ ЗЕД).

Оскільки існує необхідність розмежування великої кількості товарів, які обертаються в міжнародному товарообігу, потрібно мати певним чином упорядкований перелік цих товарів. Таким переліком є товарна номенклатура Гармонізованої системи опису та кодування товарів (далі – ГС). В основу побудови ГС покладені Брюссельська митна номенклатура, Стандартна міжнародна торгова класифікація ООН (СМТК ООН) та інші міжнародні класифікаційні системи.

Гармонізована система опису та кодування товарів ухвалена Міжнародною конвенцією про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, яку підписано 14.06.83 р. і до якої з метою забезпечення належного рівня участі України в міжнародних торговельно-економічних відносинах та наближення нормативно-правової бази України до системи загальновизнаних норм міжнародного права згідно з Указом Президента України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів» від 17.05.2002 р. № 466/2002 приєдналася Україна. Датою приєднання вважається 17 травня 2002 р.

Всесвітньою митною організацією у 1988 р. було запропоновано країнам, які приєдналися до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, використовувати ГС. На сьогодні на базі ГС побудовано більшість товарних номенклатур країн, у тому числі й України (Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності – УКТ ЗЕД). ГС як єдина основа класифікаторів товарів використовується у світовій торговій практиці понад 150 країн і відповідає потребам статистичних служб, митних органів, зовнішньоекономічної та комерційної діяльності.

Згідно зі ст. 1 зазначеної Конвенції ГС означає номенклатуру, що включає товарні позиції, підпозиції і цифрові коди, які їм належать; примітки до розділів, груп та підпозицій; а також основні правила інтерпретації (класифікації) ГС.

В Україні для цілей класифікації (кодування) товарів використовують товарну номенклатуру Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 р. № 2371-III (зі змінами та доповненнями, за текстом – № 2371-III).

Товарна номенклатура Митного тарифу України включає опис усіх фізичних (рухомих) товарів. Кожний вид реального рухомого товару може бути віднесений до певного класифікаційного групування Товарної номенклатури. Товарів, які не піддаються класифікації, не існує.

Митний тариф України складається із 21 розділу і містить кодування таких товарів, як живі тварини, мінеральні продукти, продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості, полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них, каучук, гума, взуття, механічне обладнання, зброя, інше. Транспортні засоби, устаткування та пристрої, пов'язані з транспортом, визначені у розділі XVII Митного тарифу України. Відповідно до ст. 2 Закону № 1963-XII об'єктами оподаткування є окремі транспортні засоби, зазначені в товарних позиціях товарної групи 87 «Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання», та невелика кількість водних транспортних засобів товарної групи «Судна, човни та інші плавучі засоби».

Загалом товарна група 87 «Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання» містить 16 товарних позицій, з яких до об'єктів оподаткування відносяться тільки транспортні засоби, які належать до товарних позицій 8701–8705 та 8711.

Звичайно, не оподатковуються транспортні засоби, що не включаються до цих товарних позицій цієї товарної групи, такі, наприклад, як танки та інші бойові самохідні броньовані транспортні засоби, з озброєнням чи без озброєння, та частини таких транспортних засобів, причепи та напівпричепи, інші несамохідні транспортні засоби, їх частини. Це саме стосується й транспортних засобів, які за своїм типом класифікуватимуться у товарних позиціях групи 84 «Реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої; їх частини»: наприклад, такі як 8427 «Автонавантажувачі з вилковим захватом; інші навантажувачі, оснащені підіймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням, використовувані на підприємствах»; 8429 «Самохідні бульдозери з неповоротним та поворотним відвалом, грейдери, планувальники, скрепери, механічні лопати, екскаватори, одноківшові навантажувачі, трамбувальні машини та дорожні котки»; або в інших товарних позиціях групи 84 «Реактори ядерні, котли, машини, апарати і механічні пристрої; їх частини».

Група 89 УКТ ЗЕД містить, зокрема, такі види суден та інших плавзасобів:

8901 Судна круїзні, екскурсійні, пароми, вантажні судна, баржі та інші плавучі засоби для перевезення пасажирів або вантажів;

8901 10 – судна круїзні, екскурсійні та аналогічні судна, призначені головним чином для перевезення пасажирів; пароми всіх типів;

8901 20 – танкери;

8901 30 – судна рефрижераторні, крім тих, що класифікуються в субпозиції 8901 20;

8901 90 – інші вантажні та вантажопасажирські судна;

8902 00 Судна риболовні; плавучі бази та інші судна для переробки і консервування рибних продуктів;

8903 Яхти та інші плавучі засоби для дозвілля або спорту; гребні човни і каное;

8903 91 – судна вітрильні з допоміжним двигуном або без нього;

8903 92 – човни, катери моторні, крім човнів з забортним двигуном;

8903 99 – інші;

8904 00 Буксири та судна-штовхачі;

8905 Маяки плавучі, пожежні судна, земснаряди, плавучі крани та інші судна, для яких судноплавні якості є лише другорядними порівняно з їх основними функціями; плавучі доки; плавучі або підводні бурильні чи експлуатаційні платформи;

8906 Інші судна, включаючи військові кораблі та рятувальні судна, крім гребних шлюпок;

8907 Інші плавучі засоби (наприклад, плоти, плавучі баки, кесони, причали, буї та бакени).

Виходячи зі ст. 2 Закону № 1963-XII, тільки невелика кількість позицій УКТ ЗЕД підлягає обкладанню податком з власників транспортних засобів. Тобто такі плавзасоби, як круїзні, екскурсійні судна, пароми, вантажні судна, баржі, танкери, рефрижератори, судна риболовні, буксири, податком з власників транспортних засобів не обкладаються.

Роз'яснення до статті 3 «Ставки і зарахування податку»

Роз'яснення до частини першої статті 3

Ставки податку визначено Законом № 1963-XII залежно від кодів УКТ ЗЕД в гривнях з 100 см3 об'єму двигуна для транспортних засобів, які обладнані двигуном внутрішнього згорання. Для транспортних засобів, які обладнані електродвигуном, вони визначаються також у гривнях з 1 кВт (Вт – одиниця виміру потужності електродвигуна, літера «к» означає 10 у ступені 3,1 кВт = 1000 Вт). Для водних транспортних засобів ставки визначено у гривнях із 100 см довжини водного транспортного засобу.

Цим Законом не передбачено прогресивного оподаткування транспортних засобів, оскільки останні мають незмінний об'єкт оподаткування (об'єм циліндрів або потужність двигуна чи довжину транспортного засобу) і тверді ставки податку на рік (зі 100 см3 об'єму циліндрів двигуна або з 1 кВт потужності двигуна, або зі 100 см довжини транспортного засобу) залежно від виду транспортного засобу.

Сума податку обчислюється щодо кожного транспортного засобу як добуток відповідної бази оподаткування і ставки податку.

Ставки для деяких груп диференціюються залежно від об'єму двигуна. Чим більше об'єм двигуна, тим вища ставка.

Ставки податку визначено ст. 3 Закону № 1963-XII і вставлено окремо для наземних транспортних засобів, які вперше реєструються в Україні (нові транспортні засоби та транспортні засоби, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України), та окремо для транспортних засобів, раніше зареєстрованих в Україні (при проведенні реєстрації, перереєстрації та черговому технічному огляді транспортних засобів).

При першій реєстрації наземних транспортних засобів в Україні ставки податку залежать від часу, протягом якого використовувався транспортний засіб.

Роз'яснення до частини другої статті 3

Статтею 3 Закону № 1963-XII визначено, що перша реєстрація в Україні – це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу, тобто ставки податку, визначені для першої реєстрації в Україні транспортних засобів, не поширюються на транспортні засоби, які були раніше зареєстровані в Україні.

Чинним законодавством надано визначення транспортних засобів, які використовувалися. Ними вважаються транспортні засоби, на які були або є реєстраційні документи, видані уповноваженими державними органами, у тому числі іноземними, що дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі (п. 1 додаткової примітки до групи 87 розділу XVII Закону № 2371-III).

Отже, новими транспортними засобами вважаються засоби, що не мають актів державної реєстрації уповноважених органів, які дають право на їх експлуатацію, тобто які раніше ніколи не були зареєстровані в Україні.

Датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку користування вважається перший день першого місяця року, зазначеного в ідентифікаційному номері транспортних засобів, а за відсутності в ідентифікаційному номері року виготовлення – 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Наявність в особи, яка переміщує транспортний засіб територією України, реєстраційних документів на цей транспортний засіб визначено ст. 16 Закону № 3353-XII, відповідно до якої водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції, а водії військових транспортних засобів – на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, надавати для перевірки посвідчення, реєстраційні та інші документи, що підтверджують право на керування транспортним засобом.

Згідно з п. 2.1 глави 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил дорожнього руху» від 10.10.2001 р. № 1306 (зі змінами та доповненнями), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб, а в разі відсутності у транспортному засобі його власника, крім того, – свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб чи тимчасовий реєстраційний талон.

Відповідно до Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою КМУ від 07.09.98 р. № 1388, якщо транспортний засіб експлуатувався за межами України й був зареєстрований у відповідному органі іноземної держави, обов'язковим є подання до підрозділу ДАІ МВС України реєстраційних або прирівняних до них документів цієї держави (або їх ксерокопій, завірених нотаріусом або митним органом чи поліцією останньої країни, де він експлуатувався) з відміткою про зняття транспортного засобу з обліку.

Отже, обов'язковість подання до підрозділу ДАІ МВС України реєстраційних документів України на ввезений в Україну транспортний засіб, що експлуатувався за межами України та був зареєстрований у відповідному органі іноземної держави, встановлено законодавством України.

Роз'яснення до частини третьої статті 3

Податок з власників транспортних засобів має сплачуватись юридичними та фізичними особами не за місцем знаходження юридичної особи та місцем проживання фізичної особи, а виключно за місцем реєстрації транспортних засобів, незалежно від того, де зареєстроване підприємство або проживає фізична особа.

Власникам наземних транспортних засобів податок необхідно сплачувати за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету АР Крим, обласних бюджетів і бюджетів міст Києва та Севастополя.

Власникам водних транспортних засобів податок необхідно сплачувати до бюджетів органів місцевого самоврядування (місцевих бюджетів) за місцем реєстрації водного транспорту.

Слід зазначити, що податок має сплачуватись не за місцем знаходження установи, яка здійснила реєстрацію транспортного засобу, а за адресою, зазначеною в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, форму якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків національних та міжнародного посвідчень водіїв і документів, необхідних для реєстрації транспортних засобів» від 31.01.1992 р. № 47 (зі змінами та доповненнями).

Оскільки кожний орган, що здійснює державну або відомчу реєстрацію транспортних засобів, встановлює свій порядок реєстрації транспортних засобів, податок відповідно сплачуватиметься до відповідного бюджету згідно з затвердженими правилами реєстрації, а саме:

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів, що підлягають реєстрації в органах ДАІ, здійснюються за місцезнаходженням юридичних осіб та за місцем постійного або тимчасового проживання фізичних осіб.

Якщо стоянка транспортних засобів розташована за місцезнаходженням філій, відділень або інших відокремлених підрозділів юридичних осіб, такі транспортні засоби реєструються за місцем їх стоянки. Реєстрація транспортних засобів за юридичними особами, які мають від 1 до 15 одиниць транспортних засобів включно, провадиться за умови забезпечення цих засобів місцями для стоянки і зберігання, наявність яких підтверджується договором оренди або іншими документами.

За наявності у юридичної особи понад 15 одиниць транспортних засобів, що дислокуються в одному населеному пункті, необхідно створити автогосподарство, яке повинно мати огороджену територію з місцями для стоянки, зберігання, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів.

Великотоннажні транспортні засоби та інший технологічний транспорт згідно з пунктами 11 та 24 Правил № 163 реєструються за місцем стоянки технологічного транспорту у юридичних осіб та за місцем проживання фізичних осіб.

Державна реєстрація та облік тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, що проводиться органами Держтехнагляду відповідно до пунктів 2.13 та 2.14 Правил № 221 здійснюються за місцезнаходженням юридичних осіб та місцем постійного або тимчасового проживання фізичних осіб. При наявності документів, які підтверджують право власності, право на постійне користування чи оренду земельної ділянки, допускається реєстрація машин за місцем розташування земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні або оренді юридичних чи фізичних осіб.

Роз'яснення до частини шостої статті 3

Відповідно до норми частини шостої, якою буде доповнено Закон № 1963-XII з 01.07.2009 р., з цієї дати і до 01.01.2016 р. ставка податку з власників визначених цим Законом об'єктів оподаткування, які оснащені обладнанням, що дає змогу використовувати як паливо моторне стиснутий або скраплений газ, альтернативні види рідкого та газового палива, застосовується з коефіцієнтом 0,5.

Таким чином, власники, транспортні засоби яких відповідають нормам, визначеним в частині шостій ст. 3 Закону № 1963-XII, починаючи з 1 липня 2009 р. сплачуватимуть податок удвічі менший, ніж було встановлено до запровадження цієї норми (наприклад, за автомобіль ГАЗ 2410 (об'єм двигуна – 2445 см3) з установленою газобалонною установкою сума податку на рік становитиме 122,25 грн. ((2445 х 10 грн.) : 100) х 0,5).

Основні вимоги щодо переобладнання транспортних засобів визначено в ст. 32 Закону № 3353-XII, відповідно до норм якої переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на певний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України.

Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його маси і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового та рульового керування і трансмісії.

Крім того, переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

Отже, встановлення газобалонного обладнання на автомобілі в Україні вважається операцією з його переобладнання з відповідною перереєстрацією в органах ДАІ.

Після переобладнання та встановлення газобалонного обладнання автомобіль слід перереєструвати в органах ДАІ. У п. 35 Правил № 1388 зазначено, що в разі заміни на автотранспорті двигуна або кузова, інших вузлів та агрегатів, що мають ідентифікаційні номери, а також кольору марки або моделі транспортного засобу внаслідок переобладнання проводиться перереєстрація такого транспортного засобу. Відповідно до п. 38 цих Правил перереєстрація переобладнаних транспортних засобів проводиться на підставі документів про відповідність їх вимогам безпеки дорожнього руху та документів, що підтверджують правомірність здійснення переобладнання автомобіля. Якщо марку автомобіля і марку встановленого газобалонного обладнання не зазначено у свідоцтві підприємства, що здійснювало переобладнання, то до органів ДАІ для перереєстрації автомобіля подається свідоцтво про погодження конструкції транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху, яке видається ДержавтотрансНДІпроектом Мінтрансу України чи Науково-дослідним центром з безпеки дорожнього руху МВС України, або його ксерокопія (п. 25 Правил № 1388). Згідно з п. 38 цих Правил документами про відповідність переобладнаних транспортних засобів вимогам безпеки дорожнього руху є:

вищезазначене свідоцтво або його ксерокопія про погодження конструкції транспортного засобу;

акт приймання-передачі транспортного засобу, переобладнаного для роботи на скрапленому нафтовому газі (додаток 7 до Правил № 1388);

акт приймання-передачі транспортного засобу, переобладнаного для роботи на стисненому природному газі (додаток 8 до Правил № 1388);

акт технічної експертизи про відповідність технічного стану транспортного засобу вимогам безпеки дорожнього руху (додаток 9 до Правил № 1388), що видається лабораторією або технічним (випробувальним) центром, акредитованими в системі УкрСЕПРО, ремонтним або сервісним підприємством, що має сертифікат відповідності державної системи сертифікації УкрСЕПРО на послуги з ремонту й технічного обслуговування транспортних засобів.

Контроль за відповідністю технічного стану переобладнаних транспортних засобів вимогам безпеки дорожнього руху покладається на Державтоінспекцію МВС України під час їх реєстрації, перереєстрації, проведення державного технічного огляду та здійснення нагляду за дорожнім рухом.

У разі перереєстрації транспортного засобу свідоцтво про реєстрацію підлягає заміні на загальних підставах (п. 40 Правил № 1388). У свідоцтві про реєстрацію автомобіля у додаткових відмітках буде зазначено «Встановлено ГБО».

Крім того, слід нагадати, що у разі коли перереєстрацію переобладнаного автомобіля в органах ДАІ не здійснено, на водіїв, котрі керують такими автомобілями, може бути накладено відповідні адміністративні штрафи, передбачені ст. 121 КпАП якою, зокрема, встановлено, що керування водіями транспортними засобами, переобладнаними з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За повторне протягом року вчинення зазначеного порушення передбачено позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.

Роз'яснення до статті 4 «Пільги щодо податку»

Усі пільги, зазначені в Законі № 1963-XII, не поширюються на транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, крім легкових автомобілів для інвалідів (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см3, що придбані за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів або безоплатно передані інвалідам відповідно до законодавства України.

Якщо громадянин – власник транспортного засобу має право на пільгу, для її отримання йому необхідно пред'явити органам, що здійснюють реєстрацію, перереєстрацію та технічний огляд транспортних засобів, відповідний документ, який підтверджує це право. Тільки в такому разі власник транспортного засобу звільняється від сплати податку як за поточний, так і за попередні роки, якщо зазначений транспортний засіб протягом цього періоду був зареєстрований на його ім'я.

Пільги відповідно до пунктів «а» та «б» ст. 4 Закону № 1963-XII надаються зазначеним в цьому пункті категоріям громадян щодо одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см3 або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 750 см3 чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м.

Отже, пільга фізичним особам щодо сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів надається визначеним у пунктах «а» та «б» ст. 4 Закону № 1963-XII категоріям громадян за один легковий автомобіль або мотоцикл чи човен моторний, які відповідають зазначеним у ст. 4 Закону № 1963-XII параметрам (умовам).

Пільги для громадян, які мають у власності інші, ніж зазначено в ст. 4 Закону № 1963-XII, транспортні засоби, Законом не передбачено, тому такі громадяни повинні сплачувати податок у порядку і розмірах, установлених цим Законом.

Крім того, громадяни, у власності яких перебувають легкові автомобілі (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см3, взяті на облік в Україні до 1990 р. включно, та вантажні автомобілі (код 8704) з об'ємом циліндрів двигуна до 6001 см3 до 1990 р. випуску включно, звільняються від сплати податку на 50 % щодо одного із зазначених автомобілів.

Для отримання пільги потрібно, щоб легковий автомобіль було до 1990 р. включно зареєстровано в Україні. Якщо легковий автомобіль до 1990 р. в Україні не обліковувався, а був увезений та зареєстрований, наприклад, у 1994 р., то власнику такого автомобіля не надається право на пільгу. Пільга надається останньому власнику легкового автомобіля, якщо цей автомобіль до 1990 р. включно було зареєстровано в Україні за будь-яким власником. Щодо вантажних автомобілів, то зазначена пільга надається незалежно від країни виробництва та дати реєстрації такого транспортного засобу в Україні.

Слід зазначити, що вказана пільга надається щодо одного легкового автомобіля або одного вантажного автомобіля, за вибором платника податку.

Роз'яснення до статті 5 «Строки сплати податку»

За придбані протягом року транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок необхідно сплачувати перед їх реєстрацією однією сумою за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. Наприклад, при реєстрації у квітні автомобіля ВАЗ 2111 (об'єм двигуна – 1600 см3) перед реєстрацією (не перша реєстрація) необхідно сплатити податок у сумі 84 грн. [(7 грн. х 1600 см3 : 100) : 12 міс. х 9 міс.]. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний строк після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу.

Оскільки дія частини другої ст. 5 Закону № 1963-XII щодо сплати податку з власників транспортних засобів за придбані транспортні засоби не поширюється на першу реєстрацію транспортних засобів в Україні, за транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, податок має сплачуватись юридичними особами за весь рік перед першою реєстрацією за ставками, визначеними в Законі № 1963-XII, незалежно від місяця, в якому проводиться державна реєстрація транспортного засобу. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний строк після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу.

Податок за транспортні засоби, зняті юридичними особами протягом року з реєстрації (перереєстровані), підлягає перерахунку (крім податку, сплаченого при першій реєстрації в Україні). Сума податку перераховується перед зняттям з реєстрації (перереєстрацією) за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому транспортний засіб знято з реєстрації (перереєстровано).

Відповідно до Закону № 1963-XII фізичні особи – платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки. У зв'язку з цим виникає багато питань щодо вимог закону відносно пред'явлення документів про сплату податку при знятті з обліку транспортного засобу, а саме, за який період необхідно сплатити податок у цій ситуації. У зазначеному випадку при знятті з обліку транспортного засобу податок має сплачуватися за кількість місяців поточного року, протягом яких транспортний засіб було зареєстровано, включаючи місяць зняття з обліку. Наприклад, якщо фізична особа знімає в травні місяці транспортний засіб з обліку, у даному випадку необхідно пред'явити квитанцію про сплату податку за попередній рік, якщо автомобіль було зареєстровано в попередньому році, та за п'ять місяців поточного року, протягом яких транспортний засіб перебував у власності. Платники податку, звільнені від сплати цього податку, повинні надати відповідний документ, що дає право на ці пільги.

Роз'яснення до статті 6 «Порядок обчислення і сплати податку»

Податок обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Сума податку обчислюється:

за наземні транспортні засоби – виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортного засобу,

за водні транспортні засоби – виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у ст. 3 Закону № 1963-XII.

Розрахунок суми податку за формою, затвердженою ДПА України, подається на поточний рік до відповідного органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів у терміни, передбачені для річного звітного періоду.

Оскільки подання Розрахунку – це не звітування про суму податку, сплачену за попередній рік, а узгодження своїх податкових зобов'язань на поточний рік щодо строків сплати, то сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2009 р. обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня 2009 р.

Виходячи з пп. «в» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-III, граничний термін подання Розрахунків у 2009 р. – 2 березня (понеділок).

Починаючи з 3 березня 2009 р., до порушників строку подання Розрахунку з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів застосовуватимуться штрафні санкції.

З дня подання Розрахунку до органу державної податкової служби податок, самостійно визначений платником у Розрахунку, вважається узгодженим і не може оскаржуватися платником в адміністративному або судовому порядку. Якщо останній день строку подання Розрахунку припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день. Розрахунок може подаватися до податкових органів в електронному вигляді, а також надсилатися поштою з повідомленням про вручення, але не пізніше ніж за 10 днів (дата відправлення на поштовому штемпелі) до закінчення граничного терміну сплати.

На даний час діє Порядок заповнення розрахунку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, затверджений наказом ДПА України від 17.09.2001 р. № 373 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.10.2001 р. за № 862/6053, зі змінами та доповненнями, за текстом – Порядок № 373).

Відповідно до цього Порядку нарахована сума податку, що підлягає сплаті протягом року, розбивається платником на чотири рівні частини (кожна по 25 % від загальної суми податку підсумкового рядка) і відображається платником в Розрахунку за поквартальними термінами сплати. Розрахунок податку підписується керівником підприємства і головним бухгалтером, завіряється печаткою і подається до відповідного органу державної податкової служби.

При складанні Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2009 р. у графі 7 цього Розрахунку в розрізі кожної моделі і марки транспортного засобу слід зазначати ставку податку, що відповідає ст. 3 Закону № 1963-XII.

Після прийняття Розрахунку протягом 60 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його подання, працівник органу державної податкової служби зобов'язаний провести камеральну перевірку поданого розрахунку в порядку, передбаченому наказом ДПА України «Про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів» від 17.07.2006 р. № 416 (зареєстровано в Мін'юсті України 26.07.2006 р. за № 872/12746). Слід зазначити, що Акт про результати камеральної перевірки Розрахунку не складається у випадках відсутності арифметичної або методологічної помилки в поданому платником податків розрахунку, або якщо до початку проведення камеральної перевірки платником податку подано новий звітний або уточнюючий Розрахунок з виправленими показниками.

Сума податку, визначена в Розрахунку, сплачується щокварталу рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, на спеціальні рахунки відповідного бюджету. Оскільки звітним є I квартал 2009 р., то перша частина податку має перераховуватись до 15 квітня (останній день сплати 14 квітня), друга – до 15 липня, третя – до 15 жовтня та четверта – до 15 січня 2010 р.

За придбані протягом року транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок необхідно сплачувати перед їх реєстрацією однією сумою за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. Оскільки дія частини другої ст. 5 Закону № 1963-XII щодо сплати податку з власників транспортних засобів за придбані транспортні засоби не поширюється на першу реєстрацію транспортних засобів в Україні, то за такі транспортні засоби податок має сплачуватись юридичними особами за весь рік перед першою реєстрацією за ставками, визначеними в цьому Законі, незалежно від місяця, в якому проводиться державна реєстрація транспортного засобу. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний строк після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу.

Слід зазначити, що юридичним особам, яким відповідно до ст. 4 Закону № 1963-XII надано пільги зі сплати податку, потрібно враховувати, що наявність таких пільг не звільняє їх від необхідності подання до податкових органів Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів. Інформація про отримані пільги відображається в Розрахунку в графах 9 «Пільги. Код згідно з довідником пільг» і 10 «Пільги. Сума». Підставою для заповнення графи 9 є Довідник пільг, наданих чинним законодавством юридичним особам щодо сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (далі – Довідник пільг), який уточнюється, доповнюється та затверджується щокварталу. При складанні Розрахунку на 2009 р. платникам податків слід керуватися останнім затвердженим ДПА України Довідником пільг (Довідник пільг № 48 станом на 01.01.2009 р.).

Нагадаємо, що від сплати податку згідно із Законом № 1963-XII звільняються лише особи, які згідно із законодавством є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, – за трактори колісні (код 8701, крім сідельних тягачів – код 8701 20) та вантажні автомобілі (код 8704).

Також слід нагадати, що інформацію про суми пільг щодо сплати зазначеного податку, якими користується підприємство, необхідно відобразити у Звіті про суми отриманих пільг щодо оподаткування в розрізі окремих видів податків і пільг щодо кожного виду податку за формою № 1-ПП (порядок її заповнення затверджено наказом ДПА України, Держкомстату України «Про затвердження форми звіту № 1-ПП, Інструкції про порядок її заповнення та Правил обліку податку на додану вартість з метою вдосконалення обчислення вартісної величини впливу пільг з цього податку на формування дохідної частини Державного бюджету України» від 23.07.2004 р. № 419/453 (зареєстровано в Мін'юсті України 28.07.2004 р. за № 938/9537, зі змінами та доповненнями)), яка складається платниками податків і подається до відповідної державної податкової інспекції за місцем реєстрації платника податків у термін, визначений для подання квартальної податкової звітності. Якщо юридична особа та фізична особа – суб'єкт підприємницької діяльності не користувалися пільгами в оподаткуванні з початку звітного року, то звіт за формою № 1-ПП не подається.

У разі викрадення транспортного засобу платник має право припинити сплату податку з власників транспортних засобів. Припинення сплати податку юридичними особами у цьому випадку здійснюється аналогічно до порядку, зазначеному в частині третій ст. 5 Закону, де передбачено проведення перерахунку розміру податку за зняті юридичними особами протягом року з реєстрації (перереєстровані) транспортні засоби.

Тобто у разі викрадення транспортного засобу протягом року, за умови підтвердження відповідними органами факту викрадення, здійснюється перерахунок розміру податку, крім податку, сплаченого при першій реєстрації в Україні. Розмір податку перераховується перед зняттям його з реєстрації (перереєстрації) за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому викрадено такий транспортний засіб.

Стаття 6 Закону № 1963-XII передбачає, що податок з власників транспортних засобів за транспортні засоби, які реєструються протягом року фізичними особами, обчислюється в порядку, аналогічному для юридичних осіб. Тобто при сплаті податку за придбані протягом року транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок потрібно обчислювати пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. Таким чином, при купівлі та реєстрації в листопаді автомобіля, який вже був зареєстрований
в Україні, податок необхідно сплатити за два місяці, а в разі першої реєстрації в Україні в цьому місяці необхідно сплатити суму податку за рік. Слід зауважити, що перерахунок податку в разі зняття фізичною особою протягом року транспортного засобу з реєстрації даним Законом не передбачено.

Роз'яснення до статті 7 «Відповідальність платників податку»

Штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених ст. 17 Закону № 2181-III, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому п. 17.2 ст. 17 цього Закону, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Інструкцією про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженою наказом ДПА України від 17.03.2001 р. № 110 (зареєстровано в Мін'юсті України 23.03.2001 р. за № 268/5459, зі змінами та доповненнями, за текстом – Інструкція № 110), розроблено та затверджено порядок визначення єдиного порядку нарахування штрафних санкцій, передбачених законодавством.

Підпунктом 6.1.3 п. 6 Інструкції № 110 визначено, що періодом, на який припадає недоплата, слід уважати період, на який припадає граничний термін подання податкової декларації. З метою обчислення штрафів відповідно до цього пункту Інструкції під базовим податковим (звітним) періодом для земельного податку, фіксованого сільськогосподарського податку та податку з власників транспортних засобів береться календарний місяць.

Відповідальність за порушення податкового законодавства

№ з/п
Склад або умови порушення
Законодавча норма
Відповідальність

1
Порушення строків подання розрахунку
Підпункт 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III
Штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку (170 грн.)

2
Контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання за підставами порушення строків подання розрахунку
Підпункт 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III
Штраф згідно з пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 (170 грн.) + 10 % від суми податку за кожний (повний чи неповний) місяць затримки розрахунку, але не більше 50 % від суми податку і не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн.)

3
Контролюючий орган самостійно визначає суму податкових зобов'язань у разі, коли за результатами документальної перевірки виявлено заниження податкових зобов'язань
Підпункт 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III
Штраф у розмірі 10 % від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше від 50 % такої суми та не менше 10 (170 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати незалежно від кількості податкових періодів, що минули

4
Контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданому платником податків розрахунку, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання
Підпункт 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III
Штраф у розмірі 5 % від суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 грн.) сукупно за весь строк недоплати незалежно від кількості податкових періодів, що минули

5
Несплата податку у встановлені терміни
Підпункт 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III
При затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, – у розмірі 10 % від погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, – у розмірі 20 % від погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою ніж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, – у розмірі 50 % від погашеної суми податкового боргу

6
Прострочення термінів сплати податкового зобов'язання
Підпункт 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону № 2181-III
На суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 % річних облікової ставки Нацбанку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті

7
Неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)
Стаття 1632 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-Х (зі змінами та доповненнями)
Штраф у розмірі від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за відповідне правопорушення, – від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян





«Вісник податкової служби України», квітень 2009 р., № 13 (537), с. 26 (http://www.visnuk.com.ua)

Дата підготовки 06.04.2009

Журнал «Вісник податкової служби України»
Передплатні індекси – 22599 (укр.), 22600 (рос.)
Е-mail: mail@visnuk.com.ua
Тел.: (044) 501-06-43
http://www.visnuk.com.ua

З придбанням транспортного засобу у громадян виникає чимало проблем, пов'язаних з реєстрацією, технічним оглядом та сплатою податку з власників транспортних засобів.
У зв'язку з цим пропонуємо ознайомитися зі статтею, яка допоможе правильно розібратися у великій кількості нормативно-правових актів стосовно реєстрації та обліку автомобілів, уникнути непорозумінь під час сплати податку та визначитися з існуючими пільгами.




Порядок сплати податку з власників транспортних засобів громадянами при першій реєстрації в Україні, реєстрації, перереєстрації та проходженні технічного огляду транспортних засобів у 2009 році



Громадяни, які мають зареєстровані згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, або лише мають намір стати автовласниками та проводять реєстрацію придбаних транспортних засобів, автоматично підпадають під дію Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 р. № 1963-XII (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 1963-XII) і стають платниками податку з власників транспортних засобів (транспортного податку).

Стаття 1 Закону № 1963-XII саме й визначає, хто і за яких умов буде платником податку. Так, згідно з нормами цієї статті платниками податку з власників транспортних засобів є, зокрема, громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі – фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів, або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Найчастіше у власності фізичних осіб є легкові та вантажні автомобілі, мотоцикли, рідше – трактори й автобуси, іноді – яхти та інші плавучі засоби для дозвілля. Всі ці транспортні засоби відповідно до чинного законодавства (ст. 2 Закону № 1963-XII) є об'єктами оподаткування.

Сплата податку з власників транспортних засобів фізичними особами на відміну від юридичних осіб, які сплачують податок щокварталу рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом (за транспортні засоби, які обліковані юридичними особами станом на 1 січня поточного року), та перед реєстрацією придбаних транспортних засобів, має деякі суттєві особливості (ст. 5 Закону № 1963-XII), а саме:

податок сплачується перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щороку або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд.

Статтею 5 Закону № 1963-XII також визначено, що фізичні особи – платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, – відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Таким чином, у разі якщо для транспортного засобу передбачено термін проходження техогляду – один раз на два роки, у 2009 р. громадяни – власники транспортних засобів зобов'язані надати органу, який проводить техогляд транспортного засобу, документ про сплату податку з власників транспортних засобів за рік, що передує техогляду (2008 р.), та за рік, в якому здійснюється техогляд (2009 р.), або за два роки разом.

Багато запитань у платників виникає щодо вимог закону відносно пред'явлення документів про сплату податку при знятті з обліку транспортного засобу, а саме за який період необхідно сплатити податок у цій ситуації. При знятті з обліку транспортного засобу податок повинен сплачуватися за кількість місяців поточного року, протягом яких транспортний засіб було зареєстровано, включаючи місяць зняття з обліку. Наприклад, якщо фізична особа знімає транспортний засіб з обліку в лютому, необхідно пред'явити квитанцію про сплату податку за попередній рік, якщо автомобіль було зареєстровано в попередньому році, та за два місяці поточного року, протягом яких транспортний засіб був у власності. Платники податку, звільнені від сплати цього податку, повинні надати відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Розглянемо детальніше, яким чином громадяни – власники автомобілів повинні обраховувати податок з власників транспортних засобів, та умови, за яких громадяни можуть бути звільнені від сплати цього податку.

Насамперед, визначимося з деякими термінами, які вживаються у чинних нормативних документах стосовно оподаткування транспортних засобів (автомобілів).

Під першою реєстрацією в Україні потрібно розуміти реєстрацію транспортного засобу (автомобіля), яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.

Під транспортним засобом, що використовувався у контексті цього закону розуміють транспортні засоби, на які були або є реєстраційні документи, видані уповноваженими державними органами, у тому числі іноземними, що дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі (п. 1 додаткової примітки до групи 87 розділу XVII Закону України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 р. № 2371-ІІІ (зі змінами та доповненнями)).

Новими транспортними засобами вважаються засоби, що не мають актів державної реєстрації уповноважених органів, які дають право на їх експлуатацію, тобто які раніше ніколи не були зареєстровані в Україні.

УКТ ЗЕД – Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності, в якій товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Датою початку користування (введення в експлуатацію) транспортними засобами, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видані уповноваженими державними органами та дають право їх експлуатувати на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортного засобу датою початку користування вважається перший день першого місяця року, зазначеного в ідентифікаційному номері транспортного засобу, а за відсутності в ідентифікаційному номері року виготовлення – 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Згідно зі ст. 6 Закону № 1963-XII податок з власників транспортних засобів за транспортні засоби, які реєструються протягом року, фізичними особами обчислюється в порядку, аналогічному для юридичних осіб, за ставками, визначеними в ст. 3 цього Закону. Тобто при сплаті податку за придбані протягом року транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок потрібно обчислювати пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. Таким чином, при купівлі та реєстрації в жовтні автомобіля, який уже було зареєстровано в Україні, податок необхідно сплатити за три місяці, а у випадку першої реєстрації в Україні в цьому місяці необхідно сплатити суму податку за рік. Слід зауважити, що перерахунок податку у разі зняття фізичною особою протягом року транспортного засобу з реєстрації даним законом не передбачено.

Ставки податку встановлюються на рік і визначаються в гривнях зі 100 см3 об'єму циліндрів двигуна для автомобілів, обладнаних двигуном внутрішнього згорання; для автомобілів, обладнаних електродвигуном, ставки податку визначаються також у гривнях з 1 кВт (Вт – одиниця виміру потужності електродвигуна, літера «к» означає 10 у степені 3, отже 1 кВт = 1000 Вт); для водних транспортних засобів ставки визначено у гривнях зі 100 см довжини водного транспортного засобу.

Зазначеним Законом не передбачено прогресивного оподаткування транспортних засобів, оскільки останні мають незмінний об'єкт оподаткування (об'єм циліндрів або потужність двигуна чи довжину транспортного засобу) і тверді ставки податку на рік (зі 100 см3 об'єму циліндрів двигуна або з 1 кВт потужності двигуна чи зі 100 см довжини транспортного засобу) залежно від виду транспортного засобу.

Сума самого податку обчислюється стосовно кожного транспортного засобу як добуток відповідної бази оподаткування і ставки податку.

Обрахування транспортного податку здійснюється власником автомобіля самостійно та за ставками, встановленими ст. 3 Закону № 1963-XII, і їх розмір залежить від певних параметрів транспортних засобів (автомобілів), а саме від:

кодів за УКТ ЗЕД, до яких відноситься той чи інший автомобіль;

строку використання автомобіля;

об'єму циліндрів двигуна або потужності двигуна, який встановлено на автомобілі.

Як правило, при обрахуванні суми податку з власників транспортних засобів, яку необхідно сплатити при реєстрації та технічному огляді належних їм транспортних засобів, власники транспортних засобів не звертають уваги на те, що ставки, визначені в ст. 3 Закону № 1963-XII, поділено: окремо для випадків першої реєстрації та окремо – для звичайної реєстрації та технічного огляду. Тим самим громадяни припускаються грубої помилки та вводять в оману себе та інших автовласників стосовно того, що ставка при обрахуванні податку при проходженні технічного огляду залежить від часу, протягом якого використовувався транспортний засіб.

Дійсно, ставки податку з власників автомобілів диференціюються залежно від об'єму циліндрів двигуна та строку використання автомобіля. Так, що більші об'єми циліндрів двигуна та/або строк використання автомобіля, то вища ставка транспортного податку. І це справедливо, оскільки що більший об'єм циліндрів двигуна, то потужнішим є транспортний засіб і, зрозуміло, він більше зношує покриття доріг. Але це стосується лише тих транспортних засобів, які вперше реєструються в Україні (нові транспортні засоби та транспортні засоби, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України).

При проведенні реєстрації, перереєстрації та черговому технічному огляді транспортних засобів, які вже були раніше зареєстровані в Україні, при обрахуванні податку на відміну від першої реєстрації застосовуються значно менші ставки податку, які не залежать від строку використання автомобілів.

Податок з власників наземних транспортних засобів сплачується фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя. Податок з власників водних транспортних засобів спрямовується до місцевих бюджетів за місцем реєстрації таких транспортних засобів.

Якщо громадянин – власник транспортного засобу має право на пільгу, для її отримання йому необхідно пред'явити органам, що здійснюють реєстрацію, перереєстрацію та технічний огляд транспортних засобів, відповідний документ, який підтверджує це право. Тільки в такому випадку власник транспортного засобу звільняється від сплати податку як за поточний, так і за попередні роки, якщо зазначений транспортний засіб протягом цього періоду було зареєстровано на його ім'я.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1963-XII від сплати податку звільняються:

1) інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 та частина третя ст. 12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 796-ХІІ)), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, – категорія 1;

2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:

з моменту аварії до 1 липня 1986 р. – незалежно від кількості робочих днів;

з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. – не менше 5 календарних днів;

у 1987 р. – не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;

евакуйовані у 1986 р. із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);

особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, – категорія 2;

3) особи, зазначені у пунктах 3 та 4 ст. 14 Закону № 796-XII, до їх відселення та протягом трьох років після переселення із зони гарантованого добровільного відселення чи зони посиленого радіоекологічного контролю, а саме:

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:

у зоні відчуження з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. – від 1 до 5 календарних днів;

у зоні відчуження в 1987 р. – від 1 до 14 календарних днів;

у зоні відчуження в 1988 – 1990 рр. – не менше 30 календарних днів;

на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві – не менше 14 календарних днів у 1986 р., а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які:

постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення – не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення – не менше трьох років, – категорія 3;

особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, – категорія 4.

Підставою для надання пільг особам, зазначеним у пунктах 1 та 4 ст. 14 Закону № 796-XII (до зазначених осіб відносяться громадяни, віднесені до категорій 1 та 4), є посвідчення1 встановленого зразка;

(1 Посвідчення, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом № 796-XII, затверджене постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків національних та міжнародного посвідчень водіїв і документів, необхідних для реєстрації транспортних засобів» від 31.01.92 р. № 51 (зі змінами та доповненнями).)




4) особи, зазначені у статтях 4 – 11 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 3551-XII).

Стосовно осіб, зазначених у статтях 4 – 11 Закону № 3551-XII, то у зв'язку із введенням з 1 січня 1994 р. в дію цього Закону до виготовлення нових бланків посвідчень ветеранів війни Мінсоцзахисту України та Генеральний штаб Збройних Сил України спільним Мінсоцзахисту України, Генерального штабу Збройних Сил України від 20.12.1993 р., № 115/5/8978 від 23.12.1993 р. «Про перелік документів, на підставі яких надаються пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначили Перелік документів, що підтверджують право на пільги, передбачені цим Законом, та на підставі одного з яких вони надаються.

Відповідно до ст. 18 Закону № 3551-XII Кабінет Міністрів України постановою «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» від 12.05.94 р. № 302 (зі змінами та доповненнями) затвердив Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (далі – Положення № 302), яким встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, на підставі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з Положенням № 302 посвідчення ветеранам війни (учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, та особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, видаються на підставі одного з документів, зазначених у вищенаведеному Переліку спільного листа Мінсоцзахисту України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Оскільки згідно з Положенням № 302 посвідчення інвалідів війни, учасників війни та прирівняних до них осіб, видані відповідними органами колишнього СРСР, союзних республік, які існували на його території, України та інших незалежних держав, що утворилися на його території, за зразками, що діяли на 1 січня 1992 р., залишаються на збереженні у ветеранів війни, то у випадку, якщо ці громадяни не отримали відповідних нових посвідчень, пільги зазначеним громадянам можуть надаватися на підставі одного з документів, перелічених у вищезазначеному спільному листі Мінсоцзахисту України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Особам, які мають право на отримання кількох посвідчень відповідно до Закону № 3551-XII, видається лише одне посвідчення – за їх вибором.

У разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений Законом № 3551-XII, видане їй раніше посвідчення вилучається органом, який його видав;

5) особи, зазначені у статтях 6 та 8 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 р. № 3721-XII (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 3721-ХІІ) (ветерани праці та особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною).

Відповідно до Закону № 3721-XII такими визнаються громадяни, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях та об'єднаннях громадян, мають трудовий стаж (35 років – жінки і 40 років – чоловіки) і вийшли на пенсію, а також інші громадяни, які визнаються ветеранами праці згідно із підпунктами «а», «б» і «в» цієї статті (громадяни, яким призначено пенсії на пільгових умовах; пенсіонери, нагороджені медаллю «Ветеран праці»; інваліди I і II груп, які одержують пенсії по інвалідності, загальний трудовий стаж яких становить не менше 15 років).

Особами, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, вважаються Герої Соціалістичної Праці та повні кавалери ордена Трудової Слави (документи, які підтверджують присвоєння звання Героя Соціалістичної Праці та повних кавалерів ордена Трудової Слави та засвідчують особу нагородженого – книжка Героя Соціалістичної Праці, орденська книжка).

Щодо можливості віднесення ветеранів військової служби до ветеранів праці, то відповідно до роз'яснення Правового управління Міноборони України (лист від 13.04.2000 р. № 204/2/507) при вирішенні цього питання слід керуватися ст. 6 Закону № 3721-XII.

Таким чином, якщо ветеран військової служби одночасно має трудовий стаж, передбачений у ст. 6 цього Закону (тобто до вступу на військову службу чи після звільнення в запас або відставку працював у вищезазначених установах та організаціях), то він може бути визнаний у встановленому порядку ветераном праці та користуватися відповідними пільгами.

Відповідно до Положення про порядок видачі посвідчення і нагрудного знака «Ветеран праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1994 р. № 521 (зі змінами та доповненнями), документом, що підтверджує статус ветерана праці, на підставі якого надаються відповідні пільги і компенсації, є відповідне посвідчення.

Обчислення трудового стажу, необхідного для визнання громадян ветеранами праці, здійснюється в порядку, передбаченому Законом «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (зі змінами та доповненнями).

Посвідчення і нагрудний знак видаються ветеранам праці за місцем проживання органами, що призначають пенсії (для військових пенсіонерів – військовими комісаріатами);

6) інваліди незалежно від групи інвалідності (особи зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводять до обмеження життєдіяльності та необхідності в соціальній допомозі і захисті). Підставою для надання пільги є пенсійне посвідчення або довідка лікарняно-трудової експертної комісії.

Що стосується питань, які виникають при розгляді можливості надання пільги одному з батьків, які доглядають дитину-інваліда або інваліда з дитинства, забезпечення автомобілем здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» від 19.07.2006 р. № 999 (зі змінами та доповненнями). Забезпечення автомобілями інвалідів за місцем проживання і реєстрації здійснюється Мінпраці та соцполітики Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Головним управлінням соціального захисту населення Київської міської і управлінням праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрацій.

Підставою для забезпечення інвалідів автомобілями є висновок обласної, центральної міської у містах Києві та Севастополі, республіканської в Автономній Республіці Крим медико-соціальної експертної комісії про наявність у інваліда медичних показань для забезпечення автомобілем і наявність або відсутність протипоказань до керування ним.

Перелік медичних показань для забезпечення інвалідів автомобілями затверджується Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Мінпраці та соціальної політики України.

Відповідно до цього порядку реєстраційні документи на автомобіль оформлюються на інвалідів, а недієздатним інвалідам і дітям-інвалідам – на їх законних представників.

У реєстраційних документах на автомобіль підрозділом МВС робиться відмітка про видачу автомобіля головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, а також про заборону відчуження автомобіля та передачі права керування ним без дозволу головного управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.

У реєстраційних документах на автомобіль підрозділом МВС робиться відмітка про видачу автомобіля головним управлінням соціального захисту, передачу права керування автомобілем члену сім'ї (у разі потреби), а також про заборону відчуження автомобіля.

Отже, якщо автомобіль видано для обслуговування інваліда одному з батьків, які доглядають дитину-інваліда або інваліда з дитинства, то за наявності у такого інваліда документа, що підтверджує інвалідність, довідки про медичні показання для забезпечення автомобілем з ручним або із звичайним керуванням та висновку щодо протипоказань на керування транспортними засобами податок з власника такого транспортного засобу не справляється.

Пільги відповідно до пунктів «а» та «б» ст. 4 Закону № 1963-XII надаються зазначеним у цих пунктах категоріям громадян відносно одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см3 або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 750 см3 чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м.

Отже, пільга фізичним особам щодо сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів надається визначеним у пунктах «а» та «б» ст. 4 Закону № 1963-XII категоріям громадян за один легковий автомобіль або мотоцикл чи човен моторний, що відповідають вказаним у ст. 4 Закону № 1963-XII параметрам (умовам).

Пільг для громадян, котрі мають у власності інші, ніж зазначено у ст. 4 Закону № 1963-XII, транспортні засоби, Законом не передбачено, тому такі громадяни повинні сплачувати податок у порядку і розмірах, установлених цим Законом.

Крім того, громадяни, у власності яких є легкові автомобілі (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см3, взяті на облік в Україні до 1990 р. включно, та вантажні автомобілі (код 8704) з об'ємом циліндрів двигуна до 6001 см3 до 1990 р. випуску включно, звільняються від сплати податку на 50 % щодо одного із зазначених автомобілів.

Для отримання пільги потрібно, щоб легковий автомобіль було зареєстровано в Україні до 1990 р. включно. Якщо легковий автомобіль до 1990 р. в Україні не обліковувався, а був увезений та зареєстрований, наприклад, у 1994 р., то власнику такого автомобіля право на пільгу не надається. Пільга надається останньому власнику легкового автомобіля, якщо цей автомобіль до 1990 р. включно було зареєстровано в Україні за будь-яким власником. Щодо вантажних автомобілів, то зазначена пільга надається незалежно від країни виробництва та дати реєстрації такого транспортного засобу в Україні.

Слід зазначити, що вказана пільга надається щодо одного легкового автомобіля або одного вантажного автомобіля – за вибором платника податку.

Пільги, визначені ст. 4 Закону № 1963-XII, не поширюються на транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, крім легкових автомобілів для інвалідів (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см3, придбаних за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та безоплатно переданих інвалідам відповідно до законодавства України.

Законом № 1963-XII також передбачено, що органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень мають право приймати рішення щодо звільнення від сплати податку осіб, які мають посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, щодо одного легкового автомобіля (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см3 або одного вантажного автомобіля (код 8704) з об'ємом циліндрів двигуна до 6001 см3 на одну особу, крім транспортних засобів, які вперше реєструються в Україні.

Отже, для громадян, у власності яких є транспортні засоби, які відповідно до чинного законодавства повинні проходити державний технічний огляд у 2009 р., граничний термін сплати податку з власників транспортних засобів – 30 червня 2009 р. (вівторок).

У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не проводяться.

У разі викрадення транспортного засобу податок його власником не сплачується, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами органів, якими порушено відповідну кримінальну справу.

Якщо право користування транспортним засобом передано фізичною особою за дорученням іншій особі, податок з власників транспортних засобів сплачується його власником або від його імені особою, якій це право передано, якщо це передбачено в дорученні на право користування транспортним засобом, за місцем реєстрації транспортного засобу.

Державний технічний огляд транспортних засобів

Оскільки сплата податку з власників транспортних засобів тісно пов'язана з державним технічним оглядом, а технічний огляд – зі сплатою податку з власників транспортних засобів, пропонуємо читачам ознайомитися з порядком його проходження у 2009 р.

Нагадаємо, що відповідно до ст. 34 Закону «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 3353-ХІІ), який регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів – учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання, державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються підрозділами ДАІ МВС України, а їх порядок затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок реєстрації та обліку транспортних засобів, що здійснюються органами ДАІ МВС України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок» від 07.09.1998 р. № 1388 (зі змінами та доповненнями, за текстом – Правила № 1388).

Державний технічний огляд транспортних засобів в Україні проводиться відповідно до ст. 35 Закону № 3353-XII, якою визначено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі, а також причепи (напівпричепи) до них підлягають обов'язковому державному технічному огляду в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 р. № 606.

Перевірка технічного стану транспортних засобів проводиться виключно акредитованими в установленому порядку суб'єктами господарювання, які мають відповідну ліцензію.

Чинним законодавством забороняється експлуатація транспортних засобів, що не пройшли обов'язкового чергового державного технічного огляду, а на кожний транспортний засіб, що пройшов державний технічний огляд і визнаний технічно справним, видається талон про проходження державного технічного огляду.

Розглянемо детальніше порядок проходження державного технічного огляду автомототранспорту в 2009 р., оскільки саме ця техніка в переважній кількості знаходиться у користуванні фізичних осіб.

Насамперед слід зазначити, що у 2009 р. в Україні державний технічний огляд колісних транспортних засобів проводитиметься за новими правилами, регламентованими двома нормативними документами – постановами Кабінету Міністрів України.

Так, з 1 січня 2009 р. набрав чинності Порядок проведення державного технічного огляду колісних транспортних засобів, затверджений постановою № 606.

Водночас згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання суб'єктам господарювання повноважень на проведення перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду» від 09.07.2008 р. № 607 проведення перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду та видача протоколів перевірки технічного стану здійснюється також окремими акредитованими (атестованими) господарюючими суб'єктами, що отримали повноваження від Департаменту ДАІ МВС України, та внесеними до реєстру таких суб'єктів.

На що необхідно звернути увагу при проходженні державного технічного огляду у 2009 р.

1. Техогляд транспортних засобів – це комплекс заходів державного контролю за їх технічним станом, правомірністю експлуатації, сплатою власниками транспортних засобів податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та штрафів за адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху (функції перевірки технічного стану транспортних засобів покладено виключно на спеціально уповноважених суб'єктів господарювання – юридичних або фізичних осіб – підприємців, уповноважених в установленому порядку на проведення перевірки технічного стану засобу під час техогляду та внесення до реєстру ДАІ. При цьому ДАІ МВС України продовжує виконувати функції з організації проведення державного технічного огляду, здійснення при цьому контролюючих функцій держави з наступним оформленням результатів техогляду у підрозділах ДАІ).

2. Техогляд транспортного засобу проводиться за місцем його постійної або тимчасової реєстрації, причому місце та графік проведення визначаються відповідним підрозділом ДАІ.

Для проведення державного технічного огляду транспортний засіб подається до підрозділу ДАІ за місцем постійної або тимчасової його реєстрації у справному та укомплектованому стані. Засіб повинен укомплектовуватися медичною аптечкою відповідного типу, знаком аварійної зупинки або миготливим червоним ліхтарем, що відповідають вимогам відповідних стандартів, та вогнегасником.

При цьому для проведення техогляду працівникові ДАІ подаються такі документи:

паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, – для фізичних осіб, копії довідки з ЄДРПОУ та документа, що підтверджує факт закріплення транспортного засобу за водієм, – для юридичних осіб;

протокол перевірки технічного стану, виданий суб'єктом господарювання не раніше 45 діб до дати проведення техогляду, або міжнародний сертифікат технічного огляду, виданий центром технічного огляду для транспортних засобів, що виконують міжнародні перевезення вантажів та пасажирів, причому перевірка технічного стану нових транспортних засобів не проводиться та протокол не вимагається;

(Згідно з новими правилами перевірка технічного стану транспортного засобу – процес установлення відповідності технічних, екологічних характеристик, характеристик енергозбереження, безпечності конструкції та технічного стану транспортного засобу вимогам законодавства у сфері безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Перевірка технічного стану транспортного засобу проводиться суб'єктами господарювання у пункті технічного контролю незалежно від місця його реєстрації відповідним підрозділом ДАІ.

За результатами перевірки суб'єкт господарювання видає власникові транспортного засобу або уповноваженій ним особі протокол перевірки технічного стану, засвідчений підписом його посадової особи та скріплений печаткою.

Будьте уважні! Здійснювати перевірку технічного стану транспортного засобу під час технічного огляду мають право виключно суб'єкти господарювання – юридичні або фізичні особи – підприємці, уповноважені в установленому порядку на проведення перевірки технічного стану транспортного засобу під час техогляду та внесені до реєстру ДАІ.)

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, його технічний паспорт і технічний талон, тимчасовий реєстраційний талон транспортного засобу;

посвідчення водія, що дає право керувати транспортним засобом відповідної категорії, та талон до нього;

медична довідка щодо придатності водія до керування транспортним засобом відповідної категорії;

поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або документ, що підтверджує право на звільнення від страхування;

квитанція про сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та, у разі наявності, документ, що підтверджує право на пільги щодо сплати такого податку (юридичними особами додатково подається розрахунок податку з власників транспортних засобів);

на транспортні засоби, що працюють на газовому паливі, додатково подається документ, що підтверджує проведення випробовування газової паливної системи в порядку і строк, установлені для даного виду обладнання та його комплектації.

У разі відсутності будь-якого документа, визначеного цим пунктом, техогляд не проводиться.

3. Техогляд транспортних засобів незалежно від форми власності проводиться з такою періодичністю:

два рази на рік – транспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів із кількістю місць для сидіння більш як дев'ять з місцем водія включно, та спеціалізовані транспортні засоби для перевезення небезпечних вантажів (відповідно до класифікації транспортних засобів за категоріями M2, M3, N1, N2, N3, O2, O3, O42);

(2 Класифікація колісних транспортних засобів за категоріями:

M – колісні транспортні засоби з двигуном (пасажирські автомобілі, їхні модифікації, автобуси, тролейбуси, пасажирські автопоїзди), що призначені для перевезення пасажирів і мають або принаймні чотири колеса, або три колеса і максимальну масу, яка перевищує 1 т;

M1 – колісні транспортні засоби, що мають не більше ніж 8 місць для сидіння, крім водія;

M2 – колісні транспортні засоби, що мають понад 8 місць для сидіння, крім місця водія, з повною масою до 5 т;

M3 – колісні транспортні засоби, що мають понад 8 місць для сидіння, крім місця водія, з повною масою понад 5 т;

N – колісні транспортні засоби з двигуном (вантажні автомобілі, автомобілі-тягачі, а також їхні шасі із змонтованим на них устаткуванням), які призначені для перевезення вантажів і мають або принаймні чотири колеса, або три колеса і максимальну масу, яка перевищує 1 т;

N1 – колісні транспортні засоби з повною масою до 3,5 т;

N2 – колісні транспортні засоби з повною масою від 3,5 до 12 т;

N3 – колісні транспортні засоби з повною масою понад 12 т;

O – колісні транспортні засоби без двигуна (причепи, напівпричепи);

O1 – колісні транспортні засоби з повною масою до 0,75 т;

O2 – ті самі (причепи та напівпричепи, за винятком причепів категорії O1), з повною масою до 3,5 т;

O3 – ті самі з повною масою від 3,5 до 10 т;

O4 – ті самі з повною масою понад 10 т;

L – самохідні колісні транспортні засоби (мототранспортні засоби), що мають менше ніж чотири колеса (мопеди, мотоцикли, мототрицикли), чотири колеса (мотоквадрацикли).

(Класифікація дорожніх транспортних засобів за категоріями відповідно до ДСТУ 3649–97).)




один раз на рік – транспортні засоби, призначені для перевезення вантажів з максимально дозволеною масою понад 3,5 т, а також спеціальні та спеціалізовані транспортні засоби, зокрема автокрани, таксі, автомобілі швидкої медичної допомоги тощо (відповідно до класифікації засобів за категоріями M1, N1, N2, N3, O3, O4);

один раз на два роки – транспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більш як дев'ять з місцем водія включно та для перевезення вантажів з максимально дозволеною масою до 3,5 т, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби (відповідно до класифікації транспортних засобів за категоріями L, M1, N1, O1, O2) у такому порядку:

у рік, який закінчується на непарну цифру, – транспортні засоби, остання цифра року випуску яких непарна;

у рік, який закінчується на парну цифру і нуль, – транспортні засоби, остання цифра року випуску яких парна або нуль.

Допускається проведення техогляду причепів, причепів-розпусків та напівпричепів незалежно від року їх випуску одночасно з тягачем.

У 2009 р. техогляд транспортних засобів проводиться ДАІ в такі строки:

з 15 січня по 15 грудня – для тих транспортних засобів, техогляд яких проводиться один раз на два роки або один раз на рік;

з 15 січня по 30 червня та з 1 липня по 15 грудня – для тих транспортних засобів, техогляд яких проводиться два рази на рік, у два періоди.

Працівник ДАІ видає талон про проходження техогляду (далі – талон), який відповідає вимогам стандарту, на кожний справний та укомплектований відповідно до призначення транспортний засіб за наявності вищезазначених документів та у разі відсутності даних про їх можливе протиправне використання або несплату штрафу за адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху і ставить на талоні свій підпис та особистий штамп. Окремо слід зазначити, що талон техогляду буде дійсним до терміну, що зазначений у ньому під час проходження попереднього технічного огляду.

Талон закріплюється в правому нижньому кутку вітрового скла транспортного засобу. У разі коли у конструкції транспортного засобу вітрове скло не передбачено, талон зберігається у власника разом з реєстраційними документами. У реєстраційному документі старого зразка (технічному паспорті) працівник ДАІ робить також запис «Техогляд проведено» і ставить свій підпис та особистий штамп.

Слід зазначити, що експлуатація транспортних засобів, які не пройшли обов'язкового чергового державного технічного огляду, забороняється.

Особи, які експлуатують транспортні засоби, що не пройшли технічного огляду в установлені строки, несуть адміністративну відповідальність згідно з чинним законодавством (відповідно до частини першої ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-Х (зі змінами та доповненнями) за керування транспортними засобами, що мають несправності гальмової системи, рульового управління, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація їх забороняється, або переобладнаними з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, або такими, що своєчасно не пройшли державного технічного огляду, накладається штраф від 20 до 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 – 425 грн.);

крім того, за керування транспортними засобами без талона про проходження державного технічного огляду чи з талоном, що не належить цьому транспортному засобу або не відповідає вимогам стандарту, накладається штраф від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 – 255 грн.).

У разі повторного протягом року вчинення зазначеного порушення передбачено накладення штрафу від 15 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (255 – 510 грн.) або громадські роботи на строк від 30 до 40 годин, з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Реєстрація та перереєстрація транспортного засобу

У разі якщо фізична особа придбала автомобіль, потрібно здійснити реєстрацію чи перереєстрацію транспортних засобів та сплатити податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості, яка провадиться спеціалістом. Транспортний засіб, що належить декільком фізичним особам (співвласникам), право власності яких на цей засіб підтверджується відповідним документом, за письмовою згодою співвласників, справжність підписів яких засвідчено нотаріусом, реєструються за одним із них. У графі «Особливі відмітки» свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) щодо іншого співвласника робиться відповідний запис.

Транспортні засоби, що належать фізичним особам, реєструються за місцем їх постійного або тимчасового проживання.

За письмовою заявою власника транспортного засобу – фізичної особи про надання права керування цим транспортним засобом іншій фізичній особі (за умови пред'явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) реєстраційно-екзаменаційними підрозділами ДАІ видається тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві. При цьому в графі «Особливі відмітки» тимчасового реєстраційного талона робиться запис «Дійсний до _______ за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) серія ____ № ______ ». Заява подається власником транспортного засобу особисто або уповноваженою ним особою.

Власники транспортних засобів – юридичні та фізичні особи або їх представники (далі – власники) зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів (перереєстрації). Термін реєстрації може бути продовжено у разі неможливості власника транспортного засобу (хвороба, відрядження, інші поважні причини) вчасно її здійснити.

Експлуатація транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, а також без номерного знака «Транзит» забороняється.

Відповідно до частини п'ятої ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення за керування транспортними засобами, не зареєстрованими або не перереєстрованими в установленому порядку, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, передбачено накладення штрафу від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 – 255 грн.).

У разі повторного протягом року вчинення зазначеного порушення передбачено накладання штрафу від 15 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (255 – 510 грн.) або громадські роботи на строк від 30 до 40 годин, з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Транспортні засоби, що належать іноземним громадянам та особам без громадянства, які їдуть в Україну на відпочинок за путівками чи на лікування, що підтверджується відповідними документами, тимчасовій реєстрації в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах ДАІ на підтверджений Держмитслужбою України термін не підлягають. Зазначений термін повинен бути не менший, ніж термін дії путівки або іншого документа (з урахуванням часу перебування в дорозі).

Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості, яка провадиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у порядку, встановленому МВС України, Мін'юстом України, Держпромполітики України, Держмитслужбою України та Фондом держмайна України, і має відповідні документи, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не приймаються до реєстрації транспортні засоби, зібрані (складені) з вузлів та агрегатів серійних транспортних засобів без дотримання вимог Закону № 3353-XII.

Правомірність придбання транспортних засобів, вузлів і агрегатів, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами – виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах.

Реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків, а також внесення в установленому порядку платежів за огляд транспортних засобів, реєстрацію, перереєстрацію та зняття їх з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків. Реєстрація транспортних засобів скасовується в разі встановлення факту, що документи, які посвідчують особу власника, підтверджують правомірність придбання транспортного засобу або право на користування та розпорядження ним, є фіктивними чи підробленими. Реєстрація транспортних засобів також скасовується у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів його вузлів та агрегатів.

Перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі зміни їх власника, місця стоянки, місцезнаходження, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичної особи, яка є власником транспортного засобу, а також кольору, марки або моделі транспортного засобу внаслідок переобладнання чи заміни двигуна або кузова, інших вузлів та агрегатів, що мають ідентифікаційні номери.

Перереєстрація транспортного засобу проводиться працівниками реєстраційно-екзаменаційних підрозділів ДАІ при зміні реєстраційних даних, які зазначені у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, з урахуванням вимог Правил, затверджених постановою № 1388.

У разі перереєстрації транспортного засобу свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) підлягає заміні на загальних підставах.

При зміні прізвища, імені чи по батькові власника транспортного засобу (фізичної особи), або зміні місця проживання у межах території обслуговування реєстраційно-екзаменаційними підрозділами ДАІ проводиться перереєстрація транспортного засобу із заміною свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта) на підставі копій документів, що підтверджують зміни.

Оскільки у разі відсутності документів про сплату податку реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не повинні проводитися, органи реєстрації та проведення технічного огляду (Державтоінспекція, Держтехнагляд України, Держфлотнагляд України інші) повинні контролювати сплату податку перед проведенням технічного огляду, реєстрацією та перереєстрацією транспортних засобів.

Станом на 1 вересня ДАІ, Держтехнагляд України, Держфлотнагляд України надають податковим органам списки громадян, транспортні засоби яких не пройшли техогляд у встановлені строки. На підставі цих даних податкові органи здійснюють заходи щодо стягнення податку, оскільки у ст. 6 Закону № 1963-XII зазначено, що у разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більше як за три попередніх роки.

Громадяни, які з будь-яких причин своєчасно не сплатили податок з власників транспортних засобів, притягуються податковим органом до сплати після перевірки, прийняття відповідного рішення-повідомлення та узгодження податкового зобов'язання.

Після отримання громадянином податкового рішення-повідомлення про нарахування податку, податкове зобов'язання повинно бути сплачено протягом 10 календарних днів від дня отримання такого повідомлення.

У разі коли платник не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податкові вимоги та застосовує такі санкції:

за прострочення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу (податкове зобов'язання, включаючи суму штрафних санкцій за їх наявністю, узгоджене платником податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання) відповідно до пп. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 2181-ІІІ) нараховується пеня у розмірі 120 % річних облікової ставки Нацбанку України, що діє на день виникнення податкового боргу (його частини) або на день його (його частини) погашення (залежно від того, яка величина є більшою), за кожен календарний день прострочення у його сплаті.

За несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом № 2181-III, платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, – у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, – у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, – у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу.



Павло Рябокляч
Головний державний податковий ревізор-інспектор відділу
адміністрування майнових податків Департаменту
оподаткування фізичних осіб ДПА України





«Вісник податкової служби України», квітень 2009 р., № 13 (537), с. 84 (www.visnuk.com.ua)

Дата підготовки 06.04.2009
Журнал «Вісник податкової служби України»

Фізична особа в 2009 р. переїжджає на постійне місце проживання в Україну зі своїм автомобілем. Які розмір та порядок сплати податку з власників транспортних засобів під час реєстрації цього транспортного засобу в Україні?



При реєстрації транспортного засобу, що належить фізичній особі, яка переїжджає на постійне місце проживання, даний транспортний засіб вперше реєструється в Україні і відповідно до норм ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.91 р. № 1963-XII (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 1963-XII) його власник стає платником податку з власників транспортних засобів.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1963-XII податок з власників транспортних засобів сплачується фізичними особами перед першою реєстрацією в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щороку або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Статтею 6 Закону № 1963-XII визначено, що сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у ст. 3 цього Закону. За транспортні засоби, придбані протягом року, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

Податок з власників транспортних засобів на транспортні засоби, що ввозяться на митну територію України з метою вільного використання та вперше реєструються в Україні, справляється за ставками, чинними на день реєстрації цих транспортних засобів, з урахуванням строку їх використання незалежно від дати ввезення транспортного засобу на митну територію України та дати проведення митного оформлення.

Слід зазначити, що у разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.



Павло Рябокляч
Головний державний податковий ревізор-інспектор
відділу адміністрування майнових податків
Департаменту оподаткування фізичних осіб ДПА України

Просмотрел всё, но так ине понял - а какие ставки транспортного налога в Украине?

Спасибо!